Трибуна Українських Державницьких Організацій

Звернення Українських Націоналістів з приводу запланованих
на 16 вересня акцій протесту опозиції.

ЗВЕРНЕННЯ
Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА
з нагоди 60-річчя Української Повстанської Армії

ДО СПРАВИ ПЕРЕПОХОВАННЯ
Ініціатива ОУН / Лист львівському міському голові від голови Проводу ОУН

ПОВІДОМЛЕННЯ ГОЛОВНОЇ БУЛАВИ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО БРАТСТВА ОУН-УПА
ІМ. ГЕНЕРАЛ-ХОРУНЖОГО РОМАНА ШУХЕВИЧА — ТАРАСА ЧУПРИНКИ

З ПРИВОДУ СУМНОЗВІСНОЇ ІСТОРІЇ ЩЕРБИЦЬКОГО
Заява Київської міської організації Всеукраїнського товариства «Меморіал» ім. Василя Стуса

У ЗВ’ЯЗКУ З ЧЕРГОВИМ ВТРУЧАННЯМ МОСКВИ У ВНУТРІШНІ СПРАВИ УКРАЇНИ
Заява Молодіжного Націоналістичного Конгресу

ВІДКРИТИЙ ЛИСТ до Президента України делегатів і учасників 57 Річних Зборів
Союзу Українців у Великій Британії

ПРОТИ ФАЛЬШУВАННЯ ІСТОРІЇ
Відкритий лист до Президента України Л. Кучми
від Об’єднання Жінок Оборони Чотирьох Свобід України

Звернення Українських Націоналістів з приводу запланованих
на 16 вересня акцій протесту опозиції.

На даний час політика існуючої влади в Україні, замість покращення життя народу, веде до поглиблення економічної та політичної кризи, доводить до зубожіння соціально незахищених верств населення, принижує авторитет Української держави перед світовою спільнотою. В найближчий час в Україні просто необхідні зміни, які виправлять цю ситуацію і спрямують Українську Державу на шлях розбудови, а не занепаду.

Акції протесту, організовані опозиційними силами, покликані продемонструвати волевиявлення Українського народу і його ставлення до теперішньої влади та її політики, зокрема до Президента Кучми і його оточення.

У зв'язку з цим, ми повністю підтримуємо проведення акцій протесту 16 вересня та закликаємо всіх свідомих громадян України взяти в них участь.

Але, хочемо наголосити, що, незважаючи на всю теперішню "опозиційність" комуністичних сил, які також будуть брати участь у цих акціях, Українські Націоналісти ніколи не будуть об'єднуватися та ставати під одні знамена з тими, хто десятиліттями нищив Україну та її народ. Ми є самодостатньою силою, яка має мету - Українська Самостійна Соборна Держава, і ця мета залишається актуальною і тепер.

Тому, щоб уникнути провокацій з боку провладних та комуністичних структур, ми будемо брати участь в акціях індивідуально, в міру сил та можливостей висловлюючи саме нашу, націоналістичну позицію, стосовно діючої влади.

Слава Україні! - Героям Слава!

ЗВЕРНЕННЯ
Головної Булави Всеукраїнського Братства ОУН-УПА
з нагоди 60-річчя Української Повстанської Армії

Дорогий Український Народе!
60 років тому, коли на наших землях змагалися два найкривавіші людожери світу — Гітлер і Сталін, восени 1942 року в лісах Волині Військова референтура Організації Українських Націоналістів створила перші відділи майбутньої Української Повстанської Армії.

Вони зі зброєю в руках стали на захист українського народу від німецьких окупантів, нацистів, що після 30 червня 1941 року почали масовий геноцид проти українського народу, та совєтських окупантів, які в особі червоних партизан нищили українських патріотів.

Ці відділи боролися і проти польських окупантів, які з допомогою так званої Армії Крайової намагалися закріпити свою присутність на споконвічних українських землях Волині. Згодом Українська Головна Визвольна Рада проголосила 14 жовтня — Свято Покрови, Богородиці Діви Марії — покровительки українського війська ще від козацьких часів — днем створення УПА.

Вістка про створення УПА на Волині й Поліссі облетіла всю Україну. Народ тішився, складав пісні, а новостворені відділи стрімко розбудовувалися в сотні, курені й загони, і вже навесні це була потужна збройна сила, яка почала масові переможні бої з німцями. За два місяці на Волині було звільнено одинадцять районів, де почалося формування місцевої влади, були навіть відкриті школи для навчання дітей. Народ назвав ці звільнені терени — «Колківською республікою».

1943 рік вписав в історію УПА багато славних перемог над ворогом, величезні терени Волині й Полісся були під контролем УПА, на шляху Ковель — Берестя від куль повстанців загинув близький соратник Гітлера — Віктор Люце, шеф тайної поліції Німеччини.

1943 року почалося творення УПА в Карпатах. Тут ранньою весною було організовано п’ять підстаршинських і старшинських шкіл, де кувалися й набували знання військової справи кадри майбутньої УПА-Захід. Великим центром і колискою перших відділів УПА на Прикарпатті став Чорний ліс, де формувалися й гартувалися такі відомі й героїчні відділи УПА, як курінь Грегора-Різуна, курені Гамалії, Прута, Чорноти й Шрама. Тут організував свій загін сотник Хмара, який згодом перейшов на Гуцульщину, звідки в 1949 році здійснив успішний рейд у Румунію.

Боротьба УПА проти окупантів України, яка тривала понад десять років, не має аналогів у світовій історії. Якщо визвольні рухи проти німецьких окупантів у Європі всебічно підтримували союзники, то ОУН-УПА могла розраховувати тільки на власні сили. Одначе український народ усе це розумів і самовіддано й жертовно допомагав збройному підпіллю всім, чим тільки міг. Розвідка, одяг, харчі, медичне обслуговування, догляд за пораненими й хворими — усе це забезпечувало організоване цивільне населення. І ні тюрми, ні тортури, ні масові депортації, ні інші методи ворога не зламали визвольного духу народу. Воістину це була всенародна національно-визвольна боротьба за Волю і Незалежність України.

Після Другої світової війни УПА з новою силою боролася з московсько-большевицькими окупантами, які мали намір одним помахом знищити збройне підпілля ОУН-УПА. Ворог кинув на боротьбу з УПА весь репресивний апарат — війська НКВД, КГБ, прикордоників, загони так званих ястребків, навіть суддів, прокурорів та десятки тисяч партійних активістів. Однак УПА і збройне підпілля у цілому — вистояли!

Вистояли завдяки нечуваному героїзмові, що виявляли на полі бою воїни ОУН та УПА. Ніхто не здавався, не просив пощади у ворога — вистрілявши всі набої, останній лишав собі або підривав себе гранатою. Ворог люто розправлявся з повстанцями, багатьох розстрілювали без слідства й суду, багатьох поспіхом судили чорної пам’яті «тройки», багатьох — ОСО (особоє совєщаніє), а сотні тисяч родин членів ОУН і УПА були в жорстокий спосіб етаповані в Сибір, де багато з них зустріли свою мученицьку смерть.

Щоб сповістити вільний світ про боротьбу ОУН-УПА за незалежність України, командування УПА та УГВР вирішили кілька сотень пробоєм вислати на Захід. Цей наказ був виконаний, восени 1947 року кілька сотень із боями пробилися в Західну Німеччину та розповіли вільному світові, що в Україні точиться тяжка боротьба за свою незалежність. Відтоді питання незалежності України завжди ставилося демократичними державами, а наші побратими-упісти і свідома діаспора завжди брали участь у демонстраціях проти імперії зла.

Наші побратими, учасники ОУН-УПА, які з ласки Божої пережили тюрми й гулаги та повернулися на рідні землі, після Акта 24 серпня 1991 року, були в перших рядах, коли піднімалися й утверджувалися синьо-жовті прапори, коли Гімн «Ще не вмерла...» вільно линув Україною, а національний герб Тризуб посів своє місце на державних установах. У той радісний час вояки УПА об’єдналися і створили Всеукраїнське Братство ОУН-УПА, яке дружньо співпрацює із Світовим Братством УПА, і нині ми щасливі, що уже вдруге святкуємо наші ювілеї у столиці України — Києві.

Із нагоди 60-річчя УПА ми, колишні вояки славної УПА з України, вітаємо усіх наших друзів і побратимів із Східної діаспори — Крайньої Півночі, Колими, Далекого Сходу, Сибіру, Казахстану і всієї Російської Федерації, та усіх наших друзів і побратимів із Західної діаспори — Америки, Канади, далекої Австралії, Англії, Німеччини, і всіх, кого доля розкинула по всьому світі. Нехай Господь Бог і покровителька наша Богородиця Діва Марія опікується усіма нами, нехай своїм омофором покриє нас від різних негараздів, нехай кріпить наше здоров’я та засилає усім щастя.

Оглядаючись на збройну боротьбу ОУН та УПА, на ті величезні жертви, які зложив український народ на вівтар нашого визволення, важко збагнути та усвідомити, чому національно-визвольна боротьба за Україну досі не визнана на державному рівні?

Однак ми, учасники цих змагань, свідомі того, що народ нас визнав ще в часі боротьби, коли надавав беззастережну допомогу й усіляку підтримку, а з перших днів проголошення Незалежності по всіх селах і містах, де діяла УПА, люди насипали символічні й братські могили, щоб увічнити пам’ять про славну і героїчну боротьбу ОУН-УПА за Українську Самостійну Соборну Державу. Цей факт свідчить сам за себе!

2002 рік — рік 60-річчя УПА — проголошено роком боротьби за визнання національно-визвольної боротьби. До цієї акції приєдналися усі державницькі партії, громадські об’єднання, багато депутатів ВРУ та свідомих українців. Поки що влада мовчить, і результат наших акцій ще не відомий.

Ми вітаємо з 60-річчям УПА усіх учасників і дякуємо всім за підтримку наших справедливих домагань.

Із святом, Великий Український Народе!

Вічна пам’ять і шана усім тим,
хто загинув за Україну!

Вічна слава героїчній ОУН та УПА!

Слава Україні! Героям слава!

14 жовтня 2002 року

ДО СПРАВИ ПЕРЕПОХОВАННЯ

Питання про перепоховання тлінних останків сл. пам. Провідника С.Бандери, а разом із ним і праху видатних діячів Визвольних змагань — С.Петлюри, Є.Коновальця, Я.Стецька, С.Ленкавського та інших, час від часу обговорюється серед громадськості. З цим питанням дуже ініціативні громадяни звертаються вже й до владних структур, зокрема в західних областях України. Останнім часом постала нібито нова політична мода: різні громадські та політичні діячі почуваються покликаними з домаганням про перепоховання вийти на людський майдан. Не зовсім зрозумілими залишаються мотиви таких публічних виступів.

Нещодавно з таким проханням звернулася до новообраного мера Львова Любомира Буняка група львівських громадян (Ю.Шухевич, З.Ромовська, І.Денькович, В.Шварц), про що повідомляли ЗМІ. Проти такого поспішного та невчасного кроку вже висловився внук Провідника ОУН Степан Бандера і він звернув увагу на недостатні гарантії безпеки в нашій державі для акту перепоховання, оскільки в нашому недавньому минулому були акти підривання пам’ятника С.Бандері в Угринові Старому.

Не бажаючи відставати від інших львівських патріотів, цю саму тему забажав і собі озвучити новоспечений депутат Андрій Шкіль. На прес-конференції у Львові А.Шкіль пропонував перепоховати національних лідерів С.Петлюру, Є.Коновальця і С.Бандеру в Києві, на площі біля станції метро «Арсенальна», де мав би вирости пантеон українських героїв. Причому А.Шкіль наводив явно надумані аргументи, мовляв, цим могилам загрожує зникнення через нібито реконструкції кладовища в Мюнхені та закінчення терміну плати за могилу в Роттердамі.

Такі твердження неправдиві. Хочемо заспокоїти громадськість: могилам у Парижі, Роттердамі та Мюнхені ніщо не загрожує, їхня опіка гарантована на десятиліття, їх утримують у шанобливому порядку родини покійників та організації, яким названі лідери віддали свої найкращі сили. Радимо народному депутатові А.Шкілеві звіряти свої публічні висловлювання з дійсними фактами, бо в противному разі його ще молода депутатська діяльність пройде на холостому ходу.

Як і на адресу попереднього мера Львова В.Куйбіди, Голова Проводу ОУН А.Гайдамаха з приводу різних спроб деяких осіб здобути собі популістський розголос зреагував повторним листом до міського голови Л.Буняка, текст якого публікуємо в газеті.

Нагадуємо патріотичній громадськості, що будь-яка ініціатива у справі перепоховання Провідників ОУН має бути узгоджена з Проводом ОУН та з родинами покійників — їм належить найперша і остаточна прерогатива опіки і подальша доля над могилами. Про реальне перепоховання може бути мова лише в тому разі, коли на державному рівні буде встановлена справедливість стосовно лідерів Визвольних змагань українського народу у XX столітті, у тому, очевидно, має відбутися визнання державотворчого Акта 30 червня 1941 р. та боротьби ОУН-УПА за свободу і незалежність України.

Щойно тоді можна буде говорити про початок національного примирення і про побудову Пантеону слави у столиці України, до якого мають бути перенесені останки всіх видатних провідників України, від Мазепи почавши. А це шлях складний, він не терпить поспіху, а потребує розважності та обдуманих і узгоджених кроків. Іншими словами, це тривалий процес, який уже рухається вперед і мусить мати законодавче оформлення. Але цей процес напевно не зупиниться у Львові, його кінцева мета — стольний і соборний Київ.

Тим часом львівська патріотична громадськість повинна вдихнути нове життя в завмерлу ініціативу побудови гідного пам’ятника С.Бандері. Немає гіршого, як розпочата, але обірвана, недоспівана пісня. Ми віримо, що львів’яни зможуть раз почате шляхетне діло довести до успішного завершення.

Секретаріат Проводу ОУН

Львівському міському голові
п. Любомирові Буняку

Високодостойний пане Голово!

Провід Організації Українських Націоналістів стурбований тією ситуацією, яка склалася навколо справи перевезення з Мюнхена праху Степана Бандери. Як стало відомо нам із газети «Високий Замок», Ь 157, 2002 рік, під час Вашої зустрічі з Юрієм Шухевичем, Зореславою Ромовською, Іваном Деньковичем та Володимиром Шварцом було винесено рішення створити громадський ініціативний комітет, що має займатися цим питанням.

Звертаємо Вашу увагу на те, що протягом останніх років, уже кілька разів керівництво Львівської мерії, під впливом декого із представників патріотичної громадськості, акцентувало свою увагу на цьому питанні, із приводу чого ОУН давала докладні роз’яснення.

Степан Бандера був одним із творців Організації Українських Націоналістів, її ідеологом та Провідником. Тому вважаємо за доцільне висловитися з приводу перепоховання його праху.

ОУН стоїть на тому, що всі Провідники українського народу, які боролися за свободу й незалежність нації та держави: С.Петлюра, Є.Коновалець, С.Бандера, Я.Стецько тощо повинні бути перепоховані в Україні.

Ми вважаємо, що ці особистості належать не якомусь окремому ре¶іону (місту, району чи області), а всій українській нації, бо боролися вони за Українську Самостійну Соборну Державу і їх належить перепоховати в Пантеоні Слави у столиці України, але тільки після визнання на загальнодержавному рівні боротьби ОУН-УПА як національно-визвольної боротьби. Це перепоховання повинно стати фактором визнання державою боротьби, очолюваної ними.

З другого боку, слід пам’ятати, що в Україні та поза її межами проживають родичі Степана Бандери, які спільно з Організацією Українських Націоналістів доглядають за могилою у Мюнхені, тому здійснювати будь-які дії стосовно перепоховання праху без їх відома неетично. Треба також знати і враховувати їхню думку з цього приводу.

Віримо, що з Вашою допомогою у Львові якнайшвидше постане величний пам’ятник Провідникові української нації — Степанові Бандері, і пропонуємо навколо цього сконцентрувати увагу.

З повагою

Голова Проводу ОУН Андрій ГАЙДАМАХА

ПОВІДОМЛЕННЯ ГОЛОВНОЇ БУЛАВИ
ВСЕУКРАЇНСЬКОГО БРАТСТВА ОУН-УПА
ІМ. ГЕНЕРАЛ-ХОРУНЖОГО РОМАНА ШУХЕВИЧА —
ТАРАСА ЧУПРИНКИ

У Львові відбулося 79-те засідання Головної Булави. Присутні на засіданні члени Головної Булави, почесні члени Головної Булави, голови Братств: Київського — Орест Васкул, Волинського — Мелетій Семенюк, Львівського — Олесь Гуменюк, Карпатського краю — Федір Володимирський, «Лисоня» — Петро Касінчук, Рівненського — Олексій Мануйлик, Чернівецького — заступник голови Ірина Войцехівська, Житомирського — Михайло Кот, Черкаського — Віра Борушевська, Хмельницького — Ніна Янчук, Закарпатського, Рахівська станиця — Богдан Манівчук, Перечинська станиця — Михайло Лобанич, Луганського — Микола Горданюк, Кіровоградського — в. о. Семен Сорока. Засідання відкрив голова Всеукраїнського Братства Михайло Зеленчук.

Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять померлих членів Братств між двома засіданнями Головної Булави (9 квітня — 16 червня) — Лева Василика з Івано-Франківська, Микити Чорноклима, Зеновія Боснюка, Івана Ребрука, Андрія Гордійчука з Волині, Григорія Смолюка із Новограда-Волинського, Василя Марчука із Закарпаття. Декалог Українського Націоналіста виголосив Михайло Стус.

Про підготовку до святкування 60-ліття УПА доповів голова Оргкомітету Орест Васкул.

Повторне повідомлення про членів Оргкомітету — з підготовки до святкування 60-ліття УПА. Лев Футала — голова Товариства вояків УПА у США ім. ген.-хор. Романа Шухевича — Тараса Чупринки, Микола Кошик — голова Братства УПА у Канаді, Михайло Ковальчин — Товариство вояків УПА в США, Микола Грицков’ян — США, Петро Діюк — Англія, Іван Гавдида — голова Центру національного відродження імені Степана Бандери, Віктор Рог — голова Молодіжного Націоналістичного Кон¶ресу, Василь Кук — голова Наукового відділу Всеукраїнського Братства, Михайло Стус — заступник голови Київського Братства, Віра Борушевська — голова Черкаського Братства, Мелетій Семенюк — голова Волинського Братства, Степан Брацюнь — голова фонду «Соборність».

Орест Васкул поінформував про те, що вже зроблено. Підготовлені документи і написані листи до Президента України Леоніда Кучми з проханням надати безплатно зал у Палаці «Україна» на 12.10.2002 р. Дозвіл отримали, але не безплатно, за 4-5 годин використання залу треба заплатити 35 тисяч грн. Змушені були відмовитися. Тому підписано угоду на використання залу у Національному центрі культури і мистецтв. За увесь день користування 12.10.2002 року заплатимо 18 тисяч грн.

Написано листа мерові Києва Олександрові Омельченку з проханням дати дозвіл провести похід вулицями Києва. У листі до мера зазначено:

Кількість учасників близько двох тисяч;
10 год. — збір біля Володимирського собору;
10 — 12 год. — Служба Божа у Володимирському соборі;
12 — 12 год. 45 хв. — покладання квітів до пам’ятника Тарасові Шевченку;
12 год. 45 хв. — 13 год. — похід вулицями Києва до Михайлівської площі;
14 год. — 15 год. 30 хв. — урочисте віче на Михайлівській площі біля Михайлівського Золотоверхого собору.

Підготовлено кошторис витрат — 145 тисяч грн. — на відзначення у Києві 60-ліття УПА. Кошторис і листи вислано у діаспору з проханням фінансової допомоги, а також із запрошенням взяти участь у святкуванні: Українсько-американській фундації «Воля», Організації оборони чотирьох свобод України, вельмишановному другові Теодору Олещуку, вельмишановній українській громаді у діаспорі.

Написані листи главам Церков — Греко-Католицької, Київського патріархату, Автокефальної. Надіслані листи й бізнесменам в Україні. Підготовлені листи із запрошенням хорових колективів, які своєчасно повинні подати у Комітет свою програму виступів. Поки що є програма виступу заслуженого фольклорного ансамблю «Джерельце» з Моршина.

Вирішено також питання про проведення наукової конференції 6 жовтня 2002 року у Будинку вчених. Запропоновано професорові Ярославу Дашкевичу підготувати і видати брошуру про діяльність Української Повстанської Армії, яку пообіцяв профінансувати Юрій Борець із Австралії.

Написано листи депутатам Верховної Ради четвертого скликання, в яких, зокрема, зазначено: «У зв’язку з тим, що у 2002 році виповнюється 60 років від дня створення Української Повстанської Армії, просимо Вас посприяти і підтримати у Верховній Раді питання про визнання національно-визвольної боротьби ОУН-УПА за Незалежну Соборну Українську державу». Листи, написані всім депутатам Верховної Ради, зобов’язалися вручити депутати Євген Гірник і Михайло Косів.

Обговорювалося звернення до Президента України, до Верховної Ради, до Кабінету Міністрів щодо ухвалення Закону України «Про статус учасників українського національно-визвольного Руху». Василь Кук повідомив, що Петро Кузьма-Балицький (Данія) оголосив серед емігрантів акцію збору до 60-річчя УПА по 60 євро з кожного охочого.

На засідання Головної Булави запрошено голову Львівської ОДА Мирона Янківа, однак прийшов другий заступник Володимир Мельник. Обговорювалися проблеми Братства і підготовка до святкування 60-річчя УПА. Володимир Мельник обіцяв віднайти кошти, щоби виготовити медалі і грамоти до 60-річчя УПА. Голова Братства Карпатського